Архітектура Львівщини на столітніх фото

Панорама міста Львова, 1865 р.

Сьогодні хочемо познайомити наших читачів із цікавими ретро світлинами. До вашої уваги кадри, які було зроблено у 1860-1910-х роках на території, яка зараз належить до Львівської області.

Брама до Жовківського замку, 1865 р.

Руїни замку у Жовкві, 1865 р.

Будинки в Жовкві, 1870 р.

Синагога у Жовкві, 1890 р.

Руїни замку в Добромилі, 1890-ті роки.

Руїни замку у Добромилі, 1900-ті роки

На кадрах можна побачити архітектурні споруди, зокрема, замки, монастирі, церкви. Фото були зроблені у Жовкві, Львові, Добромилі, Хирові, Бродах, Мостиськах.

Місто Хирів, 1899 рік.

Місто Хирів, 1899 рік.

Храм Св. Юрія, Мостиська, 1905 р.

Мури та башти монастиря у Крехові, 1905 р.

Замок у Бродах, 1910 р.

Забудова у Яворові, 1910 р.

Церква у Яворові, 1910 р.

На жаль, в роки Першої та Другої світових війн частина храмів та архітектурних споруд було знищено, тому завдяки таким фото можемо дізнатись, якою була Львівщину у ХІХ та на початку ХХ століття.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело

Читати далі

Львів, якого не повернеш. Як Полтва підземною стала

Львівська річка Полтва з численними притоками вільно протікала нинішніми вулицями міста до середини XIX ст. Однак більшість стічних вод в межах міста випускалися до річки, яка з часом перетворилася на відкритий каналізаційний колектор…

Роботи по засклепінню Полтви на нинішній площі А.Міцкевича. Фото 1880-х років

Доки середмістя оточували мури проблема не була такою актуальною. У 1878 році львівський цивільний інженер Людвік Радванський подорожував по Німеччині, де мав можливість ознайомитися з досвідом будови каналізації кількох німецьких міст.

Перекриття Полтви в районі майбутнього зведення Львівської Опери. Фото 1880-х років

Відомий інженер був противником використання Полтви для відведення стічних вод та фекалій, пропонуючи закладення колекторів на обох її берегах.

Роботи із засклепіння Полтви на околицях міста. Фото 1913 року

Виходячи з фінансового стану міста у другій половині XIX ст., відсутності домових водопроводів, нещільної забудови передмість, автор проекту висловився за впровадження у Львові роздільної системи каналізації. Але міська Рада і магістрат вирішили провести перекриття ріки із подальшим засклепінням…

Паровий бетонозмішувач, що використовували при будівництві колектора. Фото 1913 року

Першим кроком грандіозного проекту, здійсненим 1879 року під керівництвом будівничого Флоріана Ундерки, було перекриття річки Полтви на двох відрізках – поблизу нинішнього театру Марії Заньковецької та на проспекті Шевченка.

На будівництві колектора. Фото 1913 року

Лише у 1885 році, після кількарічних підготовчих робіт, було засклеплено перші ділянки на вулиці Академічній (нині-проспект Т.Шевченка). Для здійснення цього додатково було перекрито притоковий потік Пасіка на нинішніх вулицях Фредра та Саксаганського.

Керівництво другого етапу засклепіння Полтви. Фото 1913 року

Роботи по перекриттю Полтви продовжились у 1887 р. на відрізку від перекритої частини на Марійській площі (нині- площа Міцкевича) до площі Ґолуховських (сучаснаТоргова). Роботами першого етапу керував талановитий інженер Вацлав Ібіанський.

Засклепіння Полтви у районі нин. пр-ту Чорновола. Фото 1921 року

Під час проведення робіт у річищі Полтви знайдено багато людських кісток; цих німих свідків облог захоронено 7 вересня 1887 року на Стрийському цвинтарі (зараз – верхня частина Парку культури).

Прокладання колектору під мостом на нинішньому пр-ті Чорновола. Фото першої пол. 1920-х років

Перший етап засклепіння львівської Полтви було завершено у 1890 році – було закрито русло Полтви в районі площі Зернової і перекрито річку дубовими плахами на площі Різні… До 1895 року було перекрито 837 метрів Полтви та понад півкілометра потоку Пасіки.

Роботи по засклепінню Полтви на нин. пр-ті Чорновола. Фото 1922 року

Другий етап перекриття та засклепіння Полтви розпочався напередодні Першої Світової війни, у 1913 році. Подальші події змусили відкласти сміливі задуми до більш сприятливих часів… Лише у 1921 році місто знову мало можливість продовжити роботи… Ділянка, що підлягала засклепінню, простягалась вздовж нинішнього проспекту В. Чорновола і, за планами, завершувалась на території Замарстинівської гміни.

Інженери на огляді колектору Полтви. Фото 1930-х років

Масштабні роботи безпосередньо на теренах міста було завершено у середині 1920-х років. У подальші роки відбувались лише поодинокі, локальні зміни вже не пов´язані з регуляцією Полтви, річку продовжували каналізувати…

Один із останніх повномасштабних заходів перекриття відкритих потоків на території міста здійснено у 1970-х рр. Тоді під землею опинилися потоки Дикий Рів, Залізна вода та інші загальною довжиною у майже 2 км. Сьогодні практично усі потоки у межах міста протікають під землею.

Джерело

Читати далі

15 старих фото Львова з висоти пташиного польоту

Добірку зі старих фотографій Львова, знятих з висоти, підготував сайт Zommersteinhof. На них – Залізничний вокзал, Церква Ольги та Єлизавети, Високий Замок, проспект Свободи…

 Джерело

Читати далі

Готель “Жорж” – стиль, що пройшов крізь віки

«Жорж» — готель у Львові, яскравий приклад архітектури фешенебельних готелів XIX — початку XX ст у стилі пізнього історизму з елементами сецесії та ар-деко. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою площа Міцкевича, 1.

Як стверджував львівський історик Францішек Яворський, перша будівля готелю на цьому місці була зведена 1793 року. Готель, споруджений за проектом невідомого архітектора по типу тодішніх заїжджих дворів, мав назву «Під трьома гаками».

Вже 1811 року було споруджено новий готель, котрий названо «De Russie». Відкриття відбулось 3 грудня 1811 року. Це була триповерхова класицистична споруда із двома в’їздами в подвір’я. Фасад першого поверху прикрашено горизонтальним рустом, другого і третього — лізенами. Увінчано фасад балюстрадним парапетом, котрий на рівні в’їздів ставав суцільним. Споруду було прикрашено ампірними рельєфами. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що авторами рельєфів могли бути брати Йоган і Гартман Вітвери.[1] Він також стверджує, що у 1810—1811 роках під керівництвом Гартмана Вітвера при скульптурному оформленні фасадів працював Йоган Міхаель Гаар.

Стара будівля готелю “Жорж” у Львові в 1899 році під час демонтажу

Зі сторони вулиці Хорунщини (нинішня Чайковського) знаходився великий сад з альтанками. Автором однієї з альтанок, у вигляді грецького храму був Вінцент Равський-старший. 1816 року готель переходить у власність до купця Ґеорґа (Жоржа) Гофмана (1778–1839). Після цього на правій суцільній ділянці парапету уміщено літери «G» і «H» — ініціали власника. Від середини XIX століття готель стали називати «Жоржем» за іменем першого власника. Починаючи від 1864 року перший поверх було зайнято різноманітними крамницями. Протягом другої половини століття родиною Гофманів зроблено ряд переважно незначних реконструкцій. 1872 року проведено перепланування першого поверху, пов’язане зі створенням єдиного центрального входу. При цьому бокові заїзди було закладено і перетворено на торгові приміщення. 1874 року до готелю прибудовано довгий двоповерховий флігель із фасадом на південно-західній межі ділянки. Протягом 1881–1883 років прибудовано ще два флігелі (три- і чотириповерховий), внаслідок чого готель став великою замкнутою спорудою із внутрішнім двором. 1888 року проведено реконструкцію перекриття та даху головного (найстарішого) будинку. Альфредом Каменобродським було виконано проект реконструкції фасаду у стилі історизму, котрий однак не було реалізовано. Наприкінці XIX століття прийнято рішення збудувати повністю новий готель, а старий було розібрано у квітні 1899. Донині зберігся малюнок Франца Ковалишна та кілька фотографій старої будівлі. Одна з фотографій фіксує процес розбирання старого готелю.

У 1898 році новий проект розробила віденська архітектурна спілка Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Замовницею виступала Марія Гофман — остання власниця готелю з родини Гофманів. Австрійські креслення були дещо видозмінені львівськими архітекторами Іваном Левинським та Юліаном Цибульським і 1899 року затверджені магістратом. Будівництво тривало протягом 1899–1901 років. Урочисте відкриття відбулось 8 січня 1901 року. Первинно готель мав 93 номери, серед яких 32 були «апартаментами» класу «люкс». Номери коштували від 6 до 24 золотих ринських за добу.

Відразу після відкриття споруду не раз піддавали критиці. Зокрема дослідник львівської архітектури Богдан Януш писав: Величезна споруда готелю не відрізняється архітектурною вартістю, а відома лише завдяки сучасному внутрішньому устаткуванню.Критично висловлювався також архітектор та мистецтвознавець Казимир Мокловський, який високо оцінив лише скульптуру Марконі, зауваживши, що самій будівлі бракує стилістичної єдності.

1906 року власником готелю стає Товариство взаємного страхування приватних посередників. Розпочато реконструкцію, під час якої Іваном Левинським надбудовано третій і четвертий поверхи південного крила. 1909 року за проектом Володимира Підгородецького реконструйовано покрівлю і у мансардному поверсі створено офісні приміщення. У 1920-х роках готель стає власністю Пенсійного закладу для службовців.

У 1910–1912 роках в готелі «Жорж» діяла книгарня Альфреда Альтенберґа, згодом у 1912 — 1920 рр. там знаходилася видавнича спілка «Г. Альтенберґ, Г. Зейфарт, Е. Венде і спілка».

У 1927–1929 роках відбулося перепланування внутрішніх приміщень, а також надбудовано п’ятий поверх на південному фасаді. 1932 року в силі ар деко було перебудовано читальну залу та ресторан готелю (архітектор Тадеуш Врубель). Скульптурне оздоблення ресторану за ескізами Врубеля виконала фірма скульптора Людвіка Репіховського.[5] 1940—1950-ті роки готель зазнав чергової реконструкції. Останню реконструкцію проведено в 1990-ті роки.

Будівля готелю “Жорж” у Львові, в радянські часи

26 лютого 1980 року рішенням міської ради № 130 будинок визнано пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 185).

Готель "Жорж" у наш час

 Джерело

Читати далі

Львів, якого вже нема. Церква святого Духа, знищена німцями

У 1722-1728 роках за кошти княгині Теофілі Вишневецької (Teofilia z Liszczyńskich Wiśniowiecka) у південно-західній околиці міста збудували монастир домініканок і костел Св. Катерини Сієнської. У 1783 році цісар Йозеф II для освіти та виховання греко-католицького духівництва для українців Австрії та Угорщини заснував у Львові Духовну семінарію.

Гравюра ХІХ ст.

1920-1928

Будівлю монастиря передали Руській греко-католицькій духовній семінарії, а семінарська церква (колишній костел) отримала присвяту Св. Духові. П’ятиярусний іконостас і вівтар розписав відомий львівський живописець Лука Долинський, різьбу виконав сницар Іван Щуровський.

1930

У 1888-1890 роках архітектор Сильвестр Гавришкевич спорудив новий семінарський будинок, використовуючи частину монастирського саду, у другій його частині було споруджено Головну пошту. У фронтальну стіну вежі церкви Св. Духа була вмурована таблиця з написом “Istructioni Cleri Religiones Firmamento vovit Iosephus II. Any. Anno MDCCL XXXIII”. На правому боці вежі була вмурована мармурова таблиця, присвячена 100-річчю Маркіяна Шашкевича, який отримав освіту в семінарії.

У 1928 році тут розміщено Богословську академію; розписи у церковній капличці у 1926-1927 роках виконав живописець Петро Холодний.

1941

1950-1955

Церква Св. Духа була знищена попаданням німецької авіабомби (німці цілилися у будівлю Головної пошти) 22 червня 1941 року, залишилася лише струнка триярусна барокова вежа-дзвіниця. Вона була побудована пізніше, ніж церква, вірогідно, наприкінці 1740-х років архітектором Мартином Урбаніком (Marcin Urbanik). У 1987 році із західного боку здійснено прибудову музейних приміщень. Тепер у вежі-дзвіниці розміщено музей “Русалки Дністрової”, відділ Львівської галереї мистецтв.

Ігор Качор. Макет церкви святого Духа

Сучасне фото

Джерело

Читати далі