Як виглядав Львів до 1527 року. Унікальні рисунки-реконструкції

Кожному львів’янину, котрий орієнтується в історії нашого міста, мабуть, знайомою є дата 1527 рік. Саме того року місто спіткала найстрашніша в його історії пожежа, яка практично знищила весь готичний Львів. Лише лічені споруди встояли в той рік, та й то ті, що були кам’яними, а відповідно й сакральними. Тому сьогодні у Львові немає жодної не сакральної будівлі, яка була б давніша за 1527 рік. А тому, мало хто має уявлення як виглядало давнє готичне місто.

Галицька брама

Уявлення про вигляд Львова починаючи з другої половини 19 століття нам дають фотографії. Про Львів попередніх століть – літографії та гравюри. Однак візуальних джерел, які могли б нам розповісти, як виглядав Львів хоча б 16 століття не має, адже найперше зображення нашого міста датоване аж 1616 роком. Тому про вигляд міста можна лише гадати на основі писемних свідчень, даних з археології та проводячи паралелі з іншими містами того часу.

Будівничі

На щастя, Львів має також власних професіоналів історичної реконструкції, які доклали чимало праці над створенням візуального образу готичного Львова. Серед них, зокрема, варто виділити Ігора Качора, чиї рисунки-реконструкції візуалізують для нас вигляд давнього міста.

Поглянувши на рисунки Ігора Качора, які, до речі стосуються не тільки готичного Львова, чимало львів’ян здивуються таким виглядом міста. Адже для більшості поняття «готичний» асоціюється з масивними храмами з стрільчастими арками та шпилястим дахом. Однак, окрім сакральної існує ще звичайна архітектура, про вигляд якої мало хто задумується.

Ринок у Львові (вид з ракурсу теперішнього будинку Просвіти на пл. Ринок)

Чому ж тоді вигляд готичного Львова так сильно схожий на вигляд багатьох міст старої Європи, зокрема таких як Страсбург, Нюрнберг чи Регенсбург, що зберегли свою автентичну багатовікову архітектуру. Тому, що як архітектура згаданих міст, так і архітектура готичного Львова виконана в єдиній фехверковій конструкції, яку ще також іменують «прусським муром», корені котрої слід шукати в Німеччині. Однак, який же стосунок мали німці до готичного Львова?

Як відомо Львів був заснований ще Галицько-Волинськими князями. Однак готичний Львів створювався уже за Королівства Польського і на іншому місці, ніж княжий Львів. Однак його будівничими навряд чи можна вважати поляків. Як не дивно, та це були німці.

Перші німці на теренах Львова з’явились ще за княжих часів. Помітно їхня присутність у місті зросла за Юрія II Тройденовича. Та ще більше німців було покликано до Львова польським королем Казимиром III. Річ у тім, що польський король подарував місту локаційний привілей, за яким місто мало б розростатись в нових межах. А це означало, що потрібно практично з нуля будувати місто. Можливо в поляків такої потуги не було, тому й запросили німців, котрі були раді старатись.

Однак, збудований тоді Львів, який ще звався не готичним, а Казимирівським, було знищено пожежею 1381 року. І уже відбудований на згарищах Казимирівського міста Львів отримав назву готичного. Саме тоді й було збудовано фехверкові будинки, які зображено на реконструкціях І.Качора. Тоді ж Львів було забруковано. На вулицях проводилось щоденне замітання, а під вуличками був прокладений водогін. А ще саме місто оточили дві лінії оборони, які робили Львів не тільки гарним, але й безпечним.

Краківська брама, костел Марії Сніжної, монастир кармелітів босих (позаду)

Однак, усю готичну красу Львова знищила пожежа, що розгорілася 3 червня 1527 року в броварі на вулиці Театральній, який стояв на місці, де сьогодні Природничий музей. З бровару вогонь перекинувся на сусідні будинки, заполонивши спочатку усю вулицю, а далі й усі місто. За оповідями, лиш одній фехверковій споруді вдалось пережити той страшний день, і львів’яни берегли її аж до 18 століття. А разом з цією одинокою будівлею зник і будь-який спомин про вигляд фехверкового Львова. Щоправда не виключено, що будинки в техніці “прусського муру” могли зводитись і після 1257 року, однак тоді мода на готику уже завершувалась, і наступала нова епоха – Ренесанс.  

Автор: Володимир ПРОКОПІВ

Джерело